реклама
«ЗАКОН НОЧІ» – ГАНГСТЕРСЬКА САГА БЕНА АФФЛЕКА У ГОЛОВНІЙ РОЛІ ІЗ САМИМ СОБОЮ
17.01.2017
126

Цієї зими у кінопрокаті з’явилась вражаюча кримінальна драма «Закон ночі» — це спроба Бена Аффлека втрутитися на територію класиків гангстерського кіно Копполи, де Пальми і Скорсезе. В Україні фільм рекламується із гаслом – «Колись Джо був хорошим хлопцем». Але фільм має й інший варіант слогану, тільки вже для американського прокату – «The American dream has a price». Невелика зміна змістового акценту, який у даному випадку не просто «труднощі перекладу» – це крок за ту грань, яка повністю змінює сприйняття фільму. Причина полягає у тому, що Аффлек зняв вкрай специфічне американське кіно. Безліч елементів та підтексту кінострічки, може зрозуміти лише американський глядач, оскільки майже всі елементи мають відношення до місцевої культури та історичних процесів Америки.

Сюжет

Джо (Бен Аффлек) — ветеран Першої світової. Він поїхав на війну солдатом, а повернувся бандитом. Джо зненавидів тих, хто відправив його на цю безглузду бійню, адже там він на власні очі побачив жахи війни, що змінило його світогляд назавжди. Тепер Джо – грабіжник, який вдень спить, а вночі відривається на повну. У нього роман з Еммою (Сієнна Міллер) – коханкою боса ірландської мафії у Бостоні. Його батько (Брендан Глісон) – поліцейський, який не схвалює кримінальну кар'єру сина та зв'язок із Еммою, але все ж таки закриває на це очі. Після чергового та не дуже вдалого нападу, Джон повертається за Еммою, щоб відвезти її до Каліфорнії, але вона зраджує його. Джо потрапляє до в'язниці, але лише на три роки, завдяки старанням батька. Після повернення на волю, він приймає пропозицію боса італійської мафії у Бостоні – стати главою «філії» у флоридському місті Тампа, звідки на північ до США рікою протікає кубинський ром. Велика депресія у розпалі, а сухий закон зробив поставки алкоголю золотою жилою. Незабаром Джо стає поважним босом, якому пророкується успіх у багатьох справах. Чоловік взяв за мету розібратися із флоридським ку-клукс-кланом, місцевим шерифом (Крісом Купером) та його донькою (Ель Фаннінг), також ві спробує побудувати казино та зістатися живим у сутичці зі старими ворогами. Він все ще кохає Емму, але вважає її мертвою та закохується у кубинську красуню Грасиелу (Зої Солдана).
 

Сценарій і драматургія

«Закон Ночі» – екранізація нового роману Денніса Лихейна. Напередодні його книги відтворювали на екранах Клінт Іствуд («Таємнича ріка» 2003), Бен Аффлек («Прощай, дитинко, прощай», 2007) та Мартін Скорсезе («Острів проклятих», 2009). Також Лихейн був сценаристом культового кіно у колах американських поціновувачів кримінального серіалу «Прослуховування» та не менш захоплюючого серіалу «Підпільна імперія». Для Аффлека – це четверта режисерська робота. Починав він із Лихейна – вже відомий нам фільм «Прощай, дитинко, прощай», він став абсолютною несподіванкою для критиків, які вважали Аффлека безталанним голлівудським красенем. Потім вийшла стрічка «Місто злодіїв» (2010) – міцна кримінальна драма та наступний оскароносний фільм «Операція Арго» (2012). І ось Аффлек береться за вкрай епічний роман Лихейна про бутлегерів, підпільних торгівців алкоголю за часів Великої Депресії. Книга охоплює майже три десятиліття, у якій відображається безліч аспектів тієї епохи. Там і бутлегерство і проституція, і бандитизм, і проблеми ветеранів війни та зіткнення різнонаціональних мафій, расизм у Флориді, релігійна одержимість деяких верств американського суспільства та багато іншого. Головна любовна лінія теж залишається переважно за кадром. Ну зустрілися, станцювали один танець, промайнула одна лише любовна сцена, а глядач вже повинен сприймати як даність, що у Джо з Грасиелой пристрасть та кохання на віки. Стрічці відверто б не завадило ще півгодини екранного часу для більшої переконливості. Але проблема у тому, що фільм і так перевалює тривалістю більше за дві години. Динаміка теж злегка підкачала. Фільм досить затягнутий. Якщо ви не дуже полюбляєтекопирсатися у хитросплетіннях гангстерських сутечках, то із часом вам буде нудно. Але ближче до фіналу, динаміка подій зростає. Фільм по-справжньому цікавий лише якщо ви в темі американської дійсності 30-х років минулого століття. Тоді ви дійсно із захопленням спостерігати за чесним гангстером, який не хоче вбивати без явного приводу, і вміло маневрує між бутлегерським та ігровим бізнесом, зводить мости між мафіями різних національностей та веде боротьбу із міжрасовою війною, накручує хвости фанатикам із ку-клукс-клану, і гарно виглядає перед фанатичною католичкою.

Картинка та екшн

Масштабні декорації, продумана робота костюмерів, погоні на машинах 1920-х – Аффлеку вдалося непогано передати відчуття цієї епохи. Але із екшн-сценами не все так добре. Їх у стрічці не так вже й багато, і вони досить тьмяні. Гонитва на початку фільму непогана, але триває вона всього кілька хвилин. У середині та у фіналі стрічки зображені декілька перестрілок. Але й вони не викликають захоплення. Мабуть, найкраще, що є у фільмі – приголомшливі пейзажі Флориди. Красиві ліси, морське узбережжя та фантастичні річки із алігаторами.

Актори

Бен Аффлек відмінно зіграв Бена Аффлека. Ніяких акторських чудес чоловік не демонструє. Як і Зої Солдана, у якої настільки коротка роль, що її могла б зіграти будь-яка інша дівчина із гарною фігурою, на якій би добре виглядали сукні 1930-х. Про те вражаючий Кріс Купер у ролі шерифа, який закриває очі на гангстерські справи, але сходить з розуму, коли дізнається про те, що його донька стала порнозіркою із наркотичною залежністю. А Ель Фаннінг у ролі цієї самої доньки – взагалі прекрасна. Мабуть, найбільше запам'ятовується Сієнна Міллер у ролі фатальної блондинки Емми. Можливо, тому, що це чи не єдиний у цьому досить схематичному фільмі персонаж, немов заблукавший сюди із гангстерських саг Копполи і Скорсезе, на які так явно рівнявся Аффлек у своїй четвертій за рахунком режисерській роботі.
ЗА ТЕМОЮ

БЛОГИ