Як держава та громада села Гора втратили майже 39 га лісу. Частина 1

Днями отримав відповідь прокуратури Київської області  на звернення територіальної громади села Гора з приводу вилучення земель лісового фонду на території Гірської сільської ради.

Коментар на підставі відповіді прокуратури та аналізу судових рішень виокремлю на дві частини з огляду на те, що мова йде про два окремих лісових масиви і у кожного із них свій «бекграунд».

Частина 1. Коли, як та за чиєї участі державу та територіальну громаду села Гора позбавили лісового масиву поруч із «Зеленим маєтком»

25 листопада 2008 року голова Київської обласної державної адміністрації із команди «любих друзів» Ульянченко Віра Іванівна своїми розпорядженнями вилучила земельні ділянки лісогосподарського призначення, зображені на фото, із постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп», змінила їх цільове призначення та передала у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Своє рішення Київська обласна державна адміністрація пояснювала тим, що прийняті вони на виконання постанов Солом’янського районного суду м. Києва № 2а-174-1/08 та № 2а-176-1/08 від 24 вересня 2008 року, якими КОДА було зобов’язано вилучити ці землі, змінити цільове призначення та передати їх у приватну власність громадян. Але це пояснення, на мою думку, не витримує жодної критики.

По-перше, КОДА не скористалась своїм правом, хоча ні – обов’язком!, та не оскаржувала рішень Солом’янського суду міста Києва до апеляційної інстанції.

По-друге, КОДА «змирилась» та швидко задовільнила заяви різних громадян, які надійшли до адміністрації упродовж одного дня. Більше того, проекти землеустрою щодо вилучення цих лісових земель розроблялись на підставі дозволів обласної адміністрації, наданих також упродовж одного дня. В один день укладені і договори на розробку проектів землеустрою. Державну землевпорядну експертизу всі проекти також пройшли упродовж одного дня. Крім того, розпорядження Київської обласної державної адміністрації про зміну їх цільового призначення також прийняті в один день.

По-третє, КОДА не була наділена повноваженнями щодо вилучення та надання у власність вказаних земельних ділянок. Органом, уповноваженим на прийняття подібних рішень, був Кабінет Міністрів України.

Цілком очевидно, що дії губернатора із зацікавленими в отриманні цієї землі особами були злагодженими та попередньо погодженими, а сама Віра Ульянченко беззаперечно перевищила свої повноваження і повинна була бути притягнута до кримінальної відповідальності. Але це не про нашу державу. Про нашу це ось так: Віра Ульянченко отримала державний орден княгині Ольги ІІІ ступеню і вдумайтесь за що – «за вагомий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток Київської області».

У 2009 році Віру Ульянченко на посаді очільника Київської області змінив Вакараш Віктор Михайлович. Він продовжив дії попередника та 2 лютого 2010 року своїми розпорядженнями змінив цільове призначення даних земельних ділянок з «ведення особистого селянського господарства» на «для ведення індивідуального садівництва». Тут варто зазначити, що даний вид цільового призначення в українських реаліях дозволяє здійснювати будівництво «будиночків».

Згодом політична ситуація в країні змінилась. «Помаранчевих» змінили у владі «біло-голубі». Ця обставина дала можливість прокуратурі Київської області звернути увагу на незаконне рішення Солом’янського суду м. Києва та подати апеляційну скаргу. І вже 9 листопада 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд за позовом природоохоронного прокурора скасував незаконну постанову Солом’янського суду м. Києва. А в листопаді 2012 року Вищий адміністративний суд України вказане рішення апеляційної інстанції залишив без змін.

І саме на цій стадії прокуратура повинна була довести розпочате до кінця і звернутися до суду із позовом про визнання недійсними розпоряджень КОДА та державних актів на право власності, а також скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок на користь держави. Але, оскільки жодних подальших логічних заходів прокуратурою вжито не було, не маю сумнівів, що вчергове було досягнуто «консенсусу», але вже з керівництвом прокуратури. Як наслідок, справу «спустили на гальма».

А вже 1 квітня 2013 року всі ці земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу були відчужені на користь одного власника, що є логічним завершенням земельної схеми: «оформити земельні ділянки на підставних осіб, а потім їх ніби викупити і стати добросовісним набувачем».

Після чергової зміни політичної ситуації в країні прокуратура Київської області знову звернула увагу на незавершеність дій своїх попередників. Цього разу вже безрезультатно. Терміни позовної давності сплинули ще у 2013 році, а поновити їх прокуратура не спромоглась. Як наслідок, всі судові інстанції прокуратура «програла».

Майже 9 га лісу втрачено

І навіть не піднімається питання про притягнення до відповідальності ані причетних осіб до його вилучення, ані тих осіб, завдяки чиїй бездіяльності його не було повернуто.

Наступного разу розповім про те, коли, як та за чиєї участі державу та територіальну громаду села Гора позбавили лісового масиву загальною площею майже 30 га вздовж Бориспільського шосе.

Автор публікації

Олег Якимчук

Блогер

Коментарі

Зареєструйтеся 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *